Крім шкідливих викидів у вигляді хімічних речовин і з'єднань, двигуни внутрішнього згорання є неефективними. У балансі теплової енергії, що виділяється двигуном автомобіля, лише близько 12% витрачається власне на рух, а інші 88% теплової енергії випромінюються марно через різні пристрої автомобіля в зовнішнє середовище. Вартість же енергоресурсів у структурі виробничих витрат автотранспорту досягла гранично допустимих значень. Джерело: http://e-m.org.ua

Росіяни з серпня 2012 року планують розпочати серійний випуск Е-мобілей. Це будуть гібридні автівки спрощеної конструкції. Вони будуть рухатись завдяки частково двигуну внутрішнього згорання на газу, а частково - електричним суперконденсаторам. Свої розробки електромобілей також роблять у Європі (існують навіть Mercedes S-class та Mini, що працюють на електродвигунах), в Японії, США та навіть у Новій Зеландії.

Але, як з'ясувалося, в Україні теж є напрацювання з розроблення електромобілів. З нами зв'язався винахідник, який ще за часів Сергія Корольова розробляв електромобілі у СРСР. Він написав для нас матеріал, який ми пропонуємо вашій увазі.

Поява електрозаправок та 50 японських електромобілів в Києві за цією новиною є прогресивним явищем.

Як тут не згадати пророцтво одного із співвітчизників? „Придет время и, чтобы подтвердить статус Киева как европейского города, все равно придется внедрять электромобили – но закупать их будем уже за границей, тратя огромные средства (придется закупать и всю структуру обслуживания)... Кстати, деньги на программу развития Украинского электромобиля нужны даже меньшие, чем, скажем, средства, выделяемые на ремонт Крещатика, реконструкцию Михайловской площади и постройку собора. Неужели и здесь мы не сможем найти "пророков» в своем отечестве?” (Володимир Корніцький, "Украинский электромобиль: миф или реальность?").

Виявилося, що таких пророків в Україні знайти не складно. Вони є, і їх пророцтво має реальні шанси здійснитися в напрямку створення навіть цілої галузі машинобудування – екомобілебудування. Тож купувати за кордоном, можливо, і не виникне потреби. Наш аналіз відповідних матеріалів з цього приводу показав наступне.

КПД двигуна внутрішнього згоряння – 12%

Зараз автомобілів у світі близько півмільярда, а за прогнозами до 2050 року їх стане в чотири рази більше. Звідси - збільшення обсягів виробництва моторного палива та підвищення його вартості.

Частка забруднення навколишнього середовища автотранспортом у багатьох містах і промислових регіонах світу досягла 70-80% від загального обсягу промислових викидів. На даний час ситуація стала загрозливою, а її поліпшення - світовою проблемою.

Саме тому провідні країни інтенсивно ведуть пошуки раціональних технічних рішень у створенні перспективних моделей електромобілів, та спрямовують всі зусилля на їх промислове виробництво. Поступова заміна автомобілів електромобілями, в першу чергу, у великих містах та промислових регіонах з великою щільністю населення, стала неминучою (див. статтю „Экомобили - будущее мирового автопрома” на http://www.ecofactor.ru ).

Італійська Eliica, 2004 Джерело: http://e-m.org.ua

Єврокомісія вимагає до 2050 року скоротити викиди СО2 в атмосферу двигунами автомобілів на 80-95%, в порівнянні з 2010-м. В найближчі часи промислове виробництво електромобілів в деяких країнах світу набуде статусу самостійних галузей промисловості.

Крім шкідливих викидів у вигляді хімічних речовин і з'єднань, двигуни внутрішнього згорання є неефективними. У балансі теплової енергії, що виділяється двигуном автомобіля, лише близько 12% витрачається власне на рух, а інші 88% теплової енергії випромінюються марно через різні пристрої автомобіля в зовнішнє середовище. Вартість же енергоресурсів у структурі виробничих витрат автотранспорту досягла гранично допустимих значень.

Японський експериментальний автомобіль KAZ, 2001 рік Джерело: http://e-m.org.ua

А тепер інше порівняння. На даному рівні науково-технічних можливостей серед відомих видів енергії раціональність використання електроенергії досягає 85-90%, у порівнянні з використанням тільки 12% теплової енергії від згорання моторного палива в двигунах автомобілів.

Що таке український електромобіль

Україна ще у 70-х роках минулого століття була лідером світового рівня зі створення електронних систем управління електродвигунами електромобілів, створення оригінальних конструкцій шасі, кузовів із композитних матеріалів та вдалих компонувальних рішень.

Перший український електромобіль "ЗМІ-Електро" був створений у Запоріжському машинобудівному інституті ще у 1973 році на шасі автомобіля „ЗАЗ-968”. В 1974 р. він демонструвався в павільоні „Космонавтика” „ВДНХ” СРСР і був удостоєний бронзової медалі цієї виставки. В ті часи електродвигун французького електромобіля „Цитадін” (в перекладі „Горожанка”) управлявся ще примітивним реостатом, а „ЗМІ-Елктро” - вже електронним перетворювачем Українських винахідників.

Цікавий і інший факт щодо композитних кузовів та оригінальних конструкцій шасі. Перший гоночний автомобіль зі склопластиковим кузовом „ХАДІ-2” був створений в Харківському автодорожньому інституті (ХАДІ) у 1961 роц, майже одночасно зі створенням і першого в СРСР легкового автомобіля зі склопластиковим кузовом у місті Сватове, Луганської обл.

"ХАДІ-2" Джерело: http://e-m.org.ua

Цей шедевр у 1959 році мав фанерний кузов, а у 1961 році його фанерний кузов був замінений склопластиковим і одержав назву „Юбилей”.

Згодом він був удосконалений у Рубіжанському філіалі Харківського політехнічного інституту (місто Рубіжне, Луганської обл.), що і поклало початок створенню оригінального мікроавтобусу „Старт” зі склопластиковим кузовом у авторембазі міста Сєверодонецька. Малосерійний випуск „Старту” в ті часи склав біля 50 штук, і був організований на межі міст Рубіжне і Сєверодонецьк, біля заводу „Заря”.

Мікроавтобус „Старт” знімався у відомому кінофільмі „Кавказская пленница” (епізод в кінці фільму, де Шурик посадив Полонянку в „попутній” красивий автомобіль американізірованої форми зі стрімкими обводами). Це і був „Старт”.

А попередник „Старту” - автомобіль ”Юбилей” в 1970 році був нагороджений золотою медаллю Всесоюзної виставки в Москві, будучи вже двічи удосконаленим (див. статтю в Інтернеті: „О моих самоделках, о „Старте”, электромобилях и о Сэверодонецке”).

Автомобіль „Юбилей” і тепер знаходиться у його творця (місто Буча, Київської області).

"Юбілей" та його автор Микола Парафенко Джерело: http://e-m.org.ua

Поєднання творчих пошуків та досконалих технічних рішень щодо шасі, кузовів зі склопластику „ХАДІ-2”, „Юбилей” і „Старт” та електронного управління електродвигунами електромобілів, започаткованого на „ЗМІ-Електро”, згодом дали старт створенню проекту вже в Бучі Київської області, де тепер і проживає ініціатор цієї справи.

Є надія, що в Україні за цим проектом буде дано старт і процесу створення Державної програми. А в результаті її виконання – і промисловому виробництву українських екомобілів.

Було б надійніше, коли б Ахметов взяв проект під свою опіку

За роки незалежності в Україні втрачено значну частину науково-технічного потенціалу в багатьох науково-технічних напрямках, але це не стосується електромобілів. Натомість, саме в цьому напрямку в Україні накопичено великий об’єм науково-технічних напрацювань.

На його основі та з урахуванням досягнень світового досвіду були своєчасно (і навіть упереджено!) розроблені вихідні матеріали для створення Держаної цільової науково-технічної програми України „Виробництво малотонажних вантажних та інших перспективних моделей екомобілів”. Разом з ними був розроблений проект концепції цієї програми (див. Проект державної програми на сайті „Екомобіль – життя без вихлопа”).

Поняття «екомобіль» тут відповідає одночасно двом "ЕКО" - екології і енергоефективності. Тобто, екомобіль - це екологічно безпечний та енергоекономічний автотранспортний засіб, що не продукує шкідливих викидів в необхідних умовах, або забезпечує їх мінімізацію, незалежно від виду споживаних енергоресурсів. В цю категорію входять і електромобілі.

Державною експертизою зазначено: „Пропозиції щодо розвитку НДДКР в Україні по екомобілях безперечно слушні і актуальні, як з умов альтернативної енергетики автопарку і зменшення залежності від імпорту нафтопродуктів, так і з умов покращення екології довкілля”. Вони визнані як „...неминучі напрямки розвитку з врахуванням світових тенденцій розвитку”.

Ще у.2009 році Міністерство промислової політики відзначило подальші шляхи розвитку цього напрямку. Проект отримав підтримку Комітету з промислової політики Верховної Ради, УСПП, Національної Академії наук та інших.

Микола Парафенко, наші часи Джерело: http://e-m.org.ua

Створена біла навіть громадська організація - Спілка екомобілебудівників України „Екомобіль”. Свої напрацювання фахівцї Спілки спрямували до КМДА, щоб вони були враховані у програмі стратегічного розвитку Києва до 2025 року. Відомо, що у 2007 році Київ виявився на 28 місці з 215 можливих серед найбільш забруднених міст за рейтингом авторитетної міжнародної компанії Mercer Рuman Кesource Сonsulting. На даний час, ситуація мабуть ускладнилася, бо кількість автомобілів у місті майже подвоїлась. Тож, вибір КМДА був невипадковим.

Незрозуміло, хто і чому на протязі кількох років блокував просування цього перспективного проекту. Адже державна експертиза запропонувала терміново, ще у 2008 році, розпочати роботу. Справа навіть знаходилася під контролем (з червоним грифом „КОНТРОЛЬ”) Секретаріату Президента України.

Але тільки в листопаді 2011 року за дорученням Першого заступника Мінекономрозвитку Вадима Копилова почали розглядати справу в Головному управлінні з розвитку промисловості цього міністерства.

Характерно, що проект спрямований на розвиток реальної економіки України, на підвищення її інвестиційного і інфраструктурного потенціалу, насичення внутрішнього ринку вітчизняною промисловою продукцією та на створення десятків тисяч нових робочих місць. Вона передбачає створення нової галузі – екомобілебудування.

Тому незрозумілою є позиція посадовців, яка привела до того, що просування згаданого проекту було заблоковано на кілька років. Хоча в Україні є і науково-технічні напрацювання, і досвід. Таке ставлення відкинуло Україну назад - не тільки у своєчасному розвитку цього напрямку, а і розвитку суміжних йому напрямів.

Пропоную найближчим часом провести аналіз фактів щодо зволікань у просуванні згаданого проекту, та згодом опублікувати ці результати.

Стануть у нагоді і заправки Ахметова для електромобілів. На мою думку, взагалі було б надійніше, коли б Ахметов взяв створення виробництва екомобілів в Україні під свою опіку.

Про автора:

Микола Парафенко, винахідник

Джерело: "Економічна правда"

Читайте также: