За угодою, укладеною з Євросоюзом, через два роки Україна повинна відправляти на смітник лише 15% відходів сміття, решту – переробляти. Зараз усе навпаки: на переробку йде лише один кілограм сміття із двадцяти. Цього тижня «ВК» цікавився тенденціями міжнародного досвіду у галузі поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) і «приміряв» його на кременчуцьку реальність.

Повторна переробка сміття – галузь, яка нині входить до реального сектору економіки багатьох країн, оскільки приносить не лише користь для навколишнього середовища, а й дозволяє отримати суттєві прибутки тим, хто інвестує гроші у будівництво сміттєпереробних заводів. Відходи, які можна направити на вторинне, а іноді і третинне використання в Німеччині, Австрії, Швейцарії та інших країнах не гниють просто неба, псуючи повітря, родючі землі та підземні води, а приносять користь і гроші цивілізованому суспільству.

Навіщо плювати у власний колодязь?

Що б не заявляли скептики з приводу неможливості «змусити дурня Богу молитися», втім, певне просування в цьому напрямку у Кременчуці є. Місто повністю обладнане депо-контейнерами для роздільного збору сміття і має необхідну спецтехніку для їхнього обслуговування (Це вже півділа!). Решта, а саме питання про будівництво заводу з переробки сміття, на жаль, у фазі «глибокого замороження». Він обов’язково буде, кажуть на КАТП-1628, але коли – невідомо, оскільки інвесторів наразі немає.

Однак відсутність інвесторів аж ніяк не повинна позначатися на ставленні пересічних кременчужан до свого боргу перед природою. Можна скільки завгодно лаяти чиновників та менталітет, вигадувати інші, суто українські, відмовки, однак правда залишається незмінною: лише дотримуючись комплексної програми боротьби зі зростанням кількості ТПВ, Кременчук може подолати проблему вторинної переробки відходів. Адже по суті переробка сміття починається з кухні – місця, де варто самостійно відсортовувати пластикові пляшки від скляних, папір – від залишків їжі.

Примітно, що Київ, згідно з антирейтингом Євросоюзу, визнали найбруднішим містом Європи. Відповідно до підрахунків експертів, один киянин за рік продукує у десять разів більше відходів, ніж важить сам. При цьому середньостатистичний житель Києва викидає на сто кілограмів більше, ніж європеєць. У той же час найчистішим містом Європи визнали швейцарський Цюрих.

Та, якщо ще 10 років тому в Європі активно будували сміттєспалювальні установки, то сьогодні пріоритетом є вторинна переробка ТПВ. Нині у країнах Євросоюзу переробляють від 40% до 80% побутових відходів, закрито практично всі сміттєспалювальні заводи Великобританії, яка першою освоїла цю справу. Такий спосіб утилізації відходів законодавчо заборонений у багатьох штатах США, а також провінціях Канади. На Заході разом зі зменшенням частки відходів, що спалюються, посилюються вимоги до якості очисних споруд, фільтрів, що призводить до збільшення їх частки у вартості заводу до 30-50%.

Утім, нам, кременчужанам, за ледве не критичної ситуації з кількістю відходів наразі не так уже й принципово, чи то нам збудують сміттєспалювальний завод (звісно, якщо він не забруднюватиме і без того брудне повітря), чи то завод для вторинної переробки ТПВ.

Думка експерта

Бахціяр Мусурманкулау, директор КП «КАТП-1628»:

«Програма впровадження роздільного збору та сортування ТПВ дуже важлива для міста, оскільки це дозволить збільшити частку вторинної сировини, придатної для повторного використання, що забезпечить зменшення об’єму відходів, які захоронюють на полігоні. У результаті захороненню підлягатимуть лише ті відходи, які на даному етапі розвитку техніки й технології не можуть бути перероблені іншим шляхом. Це значно зменшить навантаження на полігон ТПВ та покращить екологічну ситуацію. Ми прагнемо, щоб сортування побутових відходів увійшло у звичку кременчужан. Також із метою створення сучасного полігону ТПВ розроблено проект «Реконструкція діючого полігона ТПВ, розміщеного на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області», що включає розробку технологічної схеми полігона з урахуванням будівельних робіт зі зменшення негативного впливу полігона на природу, розрахунок строку експлуатування полігона (15 років), облаштування нових ділянок складування ТПВ, створення оптимальних умов праці. На сьогодні, згідно з проектом, підведена лінія електропередач, встановлені ваги. У 2012 році планується закупівля автотранспорту та облаштування нових ділянок складування ТПВ з урахуванням сучасних технологій, спрямованих на зменшення негативного впливу полігона на навколишнє середовище».

У самому центрі Відня збудовано сміттєспалювальний завод, який не псує ні повітря, ні міські краєвиди. Внаслідок спалювання ТПВ завод забезпечує теплом 60 тис. віденських квартир. У результаті Відень має унікальний екологічно чистий завод-котельню, і до сьогодні є однією з найчистіших європейських столиць. Несамовиті японці взагалі вигадали безпрецедентну систему Zero Defects (у США та країнах Європи більше відомий її аналог Zero Waste), що буквально означає «нуль дефектів», «нуль відходів», «нуль втрат». В її основі – зниження рівня відходів до нуля. Система не знає слова «сміття». Чи можливо таке у нас? Питання риторичне.

Автор: Наталя Істоміна

Джерело: , "Вісник Кременчука"

Читайте также: